Вормикил Суспензія від глистів у котів

Вормікіл суспензія відноситься до комбінованих антигельмінтних ветеринарних препаратів. Спектр антигельмінтної дії препарату Вормікіл суспензія ґрунтується на фармакологічній дії складових препарату – празиквантелу, фебантелу та пірантелу памоат. Препарат активний щодо шлунково-кишкових нематод (Тохосага сапіѕ, Toxocara cati, Тохосага mistax, Toxascaris leonina, Uncinaria stenocephala, Trichuris vulpis, Ancylostoma caninum) та цестод (Echinococcus granulosus, Alveococus multilocularis, паразитують у собак та кішок.

Празиквантел активний щодо цестод (стрічкових гельмінтів), швидко всмоктується по всій поверхні паразитів і рівномірно розподіляється по тілу. Празиквантел підвищує проникність мембран клітин паразиту для іонів кальцію, спричиняє підвищення м'язової активності, що призводить до скорочення мускулатури та спастичного паралічу, спричиняє руйнування зовнішньої кутикули у дорослих форм цестоду. Часто мертві цестоди повністю перетравлюються в травному каналі і не виявляються у фекаліях.

В організмі ссавців празиквантел швидко всмоктується у травному каналі. Найвища концентрація його в плазмі досягається через 1-2 години після введення, швидко метаболізується і виводиться до 80% у вигляді метаболітів нирками протягом 4 діб, при цьому 90% виводиться в перші 24 години.

Фебантел, що входить до складу препарату, відноситься до групи пробензімідазолів. Активний щодо нематод (круглих гельмінтів), зокрема Ancylostoma spp., Uncinaria spp., Toxocara spp., Toxascaris spp., Trichocephalus spp. Механізм дії фебантелу полягає у порушенні функції мікротубулярного апарату клітин паразиту, пошкодженні тубулінового білка, зниженні активності фумаратредуктази, яка є ключовим ферментом в енергетичному обміні гельмінтів, припиненням транспорту та всмоктуванням глюкози, що викликає загибель нематод. Фебантел всмоктується в кишечнику, метаболізується в печінці та виводиться з жовчю у просвіт кишечника, де приватно відбувається його повторна резорбція, з організму виводиться як у незміненому вигляді, так і у вигляді кількох метаболітів із калом та сечею.

Пірантела памоат (ембонат) активний щодо нематод (круглих гельмінтів), діє на їх холінергічні рецептори, викликаючи незворотний спастичний параліч. Мертві нематоди виводяться з організму тварин назовні перистальтичними рухами кишківника. Однак пірантел не є активним щодо міграційних личинкових стадій гельмінтів.

В організмі ссавців пірантел слабко абсорбується в травному каналі і після внутрішньовенного введення peros в дозі 10 мг/кг маси тіла концентрація в плазмі становить 0,005-0,13 мкг/мл через 1-3 год. Пірантел, що абсорбується в систему кровообігу, приватно метаболізується в печінці до N-метил-1,3-пропандіаміну.

Вормікіл суспензія за ступенем впливу на організм відноситься до малонебезпечних речовин (4 клас небезпеки за ГОСТ 12.1.007-76), в рекомендованих дозах не має ембріотоксичної, тератогенної та сенсибілізуючої дії, добре переноситься собаками та кішками різних порід та віку.

Застосування:
Вормікіл суспензію призначають собакам і кішкам, цуценятам і кошенятам з 3-тижневого віку з профілактичною та лікувальною метою при нематодозах (токсокароз, токсаскаридоз, унцинаріоз, трихоцефальоз, анкілостомоз), цестодозах (теніїдоцезоз) нематод-цестодозні інвазії.

Протипоказання:
Протипоказанням до застосування препарату є індивідуальна непереносимість компонентів (у тому числі в анамнезі). Вормікіл суспензію не можна застосовувати самкам у першій половині вагітності, цуценят і кішок до 3-тижневого віку, виснаженим, хворим на інфекційні хвороби і тваринам, що одужують.

Побічна дія
При застосуванні вормикілу суспензії згідно з рекомендаціями, викладеними у цьому листку-вкладиші побічних явищ та ускладнень у тварин, як правило, не спостерігається.
При підвищеній індивідуальній чутливості до компонентів препарату та появі алергічних реакцій його використання припиняють та призначають тварині антигістамінні та симптоматичні засоби.

Передозування:
При значній передозуванні у тварин може спостерігатися пригнічений стан, відмова від корму, надмірне слиновиділення, розлади шлунково-кишкового тракту. У таких випадках застосовують загальні заходи, створені задля виведення лікарського препарату з організму.